У маєтку Гоупів у 1929 році сталося жахливе потрійне вбивство, яке так і не розкрили. Правду знає лише одна людина — Леонора Гоуп, проте вона не може нічого розповісти, адже лежить паралізована. У 1983 її новою доглядальницею стає Кіт Мак-Дір, яка зовсім не радіє новому завданню, адже навколо дому Гоупів ходить безліч чуток, зокрема й те, що Леонора вбила свою родину. Тож опинятися поряд з нею зовсім не хочеться. Але, діставшись до розкішного, хоч і доволі занедбаного, маєтку, жінка вирішує гідно виконувати свою роботу. Проте вже зовсім скоро Кіт помічає, що у цьому домі коїться щось дивне, й піддається спокусі таки спробувати розкрити моторошну загадку цієї родини, не підозрюючи, які страшні відкриття підготувало для неї це місце.

Роман спонукає замислитися про невинність і провину, адже ставить під сумнів, чи справді люди винні у злочинах, у яких їх звинувачують, чи є жертвами обставин та маніпуляцій. Автор також розмірковує про правду й сприйняття, адже історії завжди змінюються залежно від оповідача. Сейгер говорить про справедливість і покарання й те, хто має визначати межі й міру цих понять. Маєток, що руйнується під впливом часу, служить тут символом знищеної сім’ї й таємниць, схованих за його стінами. Проте він також стає символом спокути, показуючи, що другий шанс можливий, навіть, коли здається, що для нього вже запізно. Ця книга сподобається шанувальникам психологічних трилерів з темними родинними таємницями, ненадійними оповідачами та неочікуваними фіналами.