До книги Василя Стуса (6.01.1938–4.09.1985) — одного з найвидатніших українських поетів ХХ сто­ліття — увійшли вибрані вірші з різних періодів його творчості.

З листа В. Стуса до побратима-політв'язня Миколи Плахотнюка: "...наш єдиний оптимізм — у прямостоянні. І ця постава робить нас усіх — братами... Дуже шкода, що я нічим не можу Тобі запомогти, виявляється. Бодай не забувай, що Тебе, як і всіх своїх справжніх братів, я тримаю в голові постійно, сушуся Твоїми болями, як своїми. І не раз, не два писав Твоє прізвище — в ряду інших. Ще раз, брате: наш оптимізм — у нас самих, в нашій поставі. Решта — нас не обходить. На те є Господня воля, яку не оскаржують."

У книжці зібрано найкращі вірші Поета, а також найвиразніші уривки з листів, сповнені філософських узагальнень і щемливих деталей. Примітки під деякими віршами проливають несподіване світло на драматичні моменти життя і творчості Василя Стуса.