Тридцятип'ятирічний Паша живе у неназваному місті на Донеччині. За вікном 2015 рік. Чоловік працює вчителем української мови, але не любить свою роботу. Його мати померла, сестра-близнючка лякає, а батька важко зрозуміти. А ще у Паші є племінник Саша, який опинився в інтернаті, і дядькові не вистачило мужності переконати сестру не віддавати хлопця туди. Чоловік намагається не привертати увагу й ігнорує війну, що вже почалася. Але коли вона приходить на його поріг, доводиться вирішувати, на чиїй він стороні, й діяти. Паша розуміє, що лише він може врятувати племінника з окупованої території. І хоч як йому не хочеться це робити, він вирушає на пошуки Саші, не підозрючи, що у цій подорожі він знайде не лише племінника, а й себе.

Паша не звик дивитися новини, тому поняття не має, що з міста вже виїхали всі нормальні жителі. Тому ця мандрівка, яка мала тривати кілька годин, займає три дні. На своєму шляху чоловік зустрінеться зі злими, добрими, переляканими, вдавано хоробрими, щирими, дріб’язковими, заздрісними, відкритими, недовірливими — себто зі звичайними людьми. Ховаючись у підвалах від обстрілів, шукаючи притулку на переповненому вокзалі, мокнучи під холодним дощем й розмовляючи з такими ж втікачами, як він сам, Паші доведеться визначитися, на якій він стороні.

Автором роману «Інтернат» є український письменник, поет, перекладач і співак Сергій Жадан. Оповідь ведеться у теперішньому часі від третьої особи з перспективи Паші, що створює відчуття перебування у моменті разом із головним героєм. Роман зосереджується на цивільних, щоб показати війну очима звичайних людей, а не журналістів, військових чи політиків. Автор часто використовує символізм, починаючи від самого інтернату й закінчуючи шматком вугілля з відбитком папороті, якому мільйони років. Жадан робить акцент на зображенні реальної ситуації на початку російсько-української війни, а не на сюжетних поворотах і шаленому темпоритмі.

Роман змушує читачів задуматися щодо власного внеску у міцність держави. Хоча основним лейтмотивом книги є війна, це також історія про відповідальність кожного за себе, свій вибір і наслідки цього вибору. Автор показує, що байдужість чи спроби залишатися невидимим не допоможуть врятуватися, адже війна робить все чорно-білим, і відмова обрати сторону прирівнюється до переходу на бік противника. Це також роман про дорослішання, яке може відбуватися не лише у юному віці, та важливість підтримки й надії, що хтось захистить тебе. Книга може сподобатися тим, хто цінує глибоку психологічну прозу про людину на війні, моральний вибір і виживання посеред хаосу насилля й несправедливості.