Зігмунд виривається з рідного містечка, загубленого в полтавських пампасах — чи то у пошуках себе, чи просто якомога далі від осоружного аґрусу. За лаштунками великої київської бібліотеки він знайомиться і заводить дружбу з колишнім футболістом, фанатом «Тоттенгема», і тендітною мистецтвознавицею, яка полюбляє вештатись промзоною Рибальського острова. Далі на героя чекатиме несподіваний політ на Балкани у надії зустрітися із дівчиною, яку він знає лише з електронного листування.

Буття Зігмунда ніби триває в двох вимірах: поступово заповнюється строката мапа місць зустрічей, на які він реагує із сардонічним гумором, водночас тривають пошуки слідів Григорія Сковороди.

Коли починається повномасштабна війна, з робочого завдання ці пошуки перетворюються на точку опертя. Два світи поволі переплітаються, а герої, здається, нарешті усвідомлюють, що для них є домом.